Категорії розділу
Консультації батькам [8]

Меню сайту

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу

Головна

Реєстрація

Вхід
Вітаю Вас Гість | RSS

Дошкільний навчальний заклад "Росинка" №43



Середа, 16.01.2019, 20:23
Головна » Статті » Консультації батькам

Поради батькам

Спілкування з дітьми, які мають емоційні труднощі

1.    Емоції виникають у процесі взаємодії з навколишнім світом. Необхідно навчити дитину  адекватного реагувати  на  певні  ситуації та явища зовнішнього середовища.

2.   Не існує поганих і хороших емоцій, і дорослий у взаємодії з дитиною повинен постійно звертатись до доступних їй рівнів організації емоційної сфери.

3.       Почуття дитини не можна оцінювати, не слід вимагати, щоб вона не переживала те, що вона переживає. Як правило, бурхливі афективні реакції — це результат тривалого стримування емоцій.

4.     Потрібно навчити дитину усвідомлювати свої почуття, емоції, виявити їх
у культурних формах, спонукати до розмови про свої почуття.

5.    Не слід учити дитину пригнічувати власні емоції. Завдання дорослих полягає у тому, щоб навчити правильно спрямовувати, виявляти свої почуття.

6.         Не слід у процесі занять із важкими дітьми намагатися цілком ізолювати дитину від негативних переживань. Це неможливо зробити у повсякденному житті, адже штучне створення «тепличних умов» тільки тимчасово розв'язує проблему.

7.    Необхідно   враховувати  не  просто    модальність   емоцій  (негативні  чи позитивні),   а  й  їхню  інтенсивність.   Надлишок  одноманітних  емоцій  спричиняє негативні явища.

8.                                  Для  профілактики  емоційного   напруження   слід  долучати  дитину  до різних  видів  діяльності.  Корисним  для  емоційного  розслаблення  є  застосування гумору.

9.                                    Із метою ліквідації негативних  емоцій   необхідно    спрямовувати їх у творче русло: мистецтво, поезію, літературу, музику чи заняття танцями.

10.                            Ефективність  навчання  дитини  володіти  своїми  емоційними  станами значною  мірою  залежить  від  особливостей  її  ставлення  до   себе.   Завищена  чи занижена самооцінка суттєво погіршує самопочуття дитини, створює бар'єри для необхідних змін. У таких випадках варто розпочинати роботу з корекції ставлення до себе, учнівської самооцінки.

Несприятливі умови сімейного виховання

1.    Сімейні конфлікти.

2.  Роздратованість батьків.

3.  Ухиляння від контакту з дитиною.

4.Намагання прискорити розвиток дитини.

5.      Оберігання дитини від труднощів.

6. Пригнічення волі дитини.

7.     Надмірне втручання у світ дитини.

8.     Залежність дитини від матері.

9.  Суворість.

Сприятливі умови сімейного виховання

1.    Справжня дружба.

2.     Допомога іншому.

3.         Рівність.

4.   Лояльність.

5.      Гордість за старших.

6. Шанування традицій.     

7.      Спільність.

8.   Здібності, компетентність.

9.   Вибір особистої мети.

10.   Незалежність.

11.      Самодисципліна.

12.     Авторитет.

13.     Яскравість уражень.

14.     Різноманітність.

Поради батькам правила покарання

1.    Покарання не має шкодити здоров'ю -    ані фізичному, ані психічному.
Воно має бути корисним.

2.   Якщо   є   сумніви   щодо   покарання.-    не   карайте.   Навіть   якщо   ви зрозуміли, що надто м'які, довірливі та нерішучі. Жодна «профілактики», жодних покарань «про всяк випадок»!

3.  За один раз. — одне покарання. Навіть якщо поганих вчинків скоєно декілька, покарання має бути тільки одне, за все одразу, а не по одному за кожний вчинок.

4.   Краще не карати, ніж карати із запізненням.

5.       Покарали — пробачили. Інцидент вичерпано. Сторінку перегорнуто. Про старі провини — ані слова. Не заважайте дитині розпочати життя спочатку.

6.          Без приниження! Що б не сталося, якою б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною, як ваша перемога над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ви несправедливі, то покарання не подіє, а зашкодить. ,

7.      Дитина не повинна боятися покарання, вона має боятися не вашого гніву,
а вашого засмучення.

Як відповідати на дитячі запитання

1.    Ставтеся до запитань дитини з повагою, не відсторонюйтесь від них.
Уважно слухайте дитяче запитання, намагайтеся зрозуміти, що зацікавило дитину в
тому чи іншому предметі, явищі, про яке вона запитує.

2.Давайте стислі, доступні для дитини-дошкільника відповіді, не вживайте
складних для розуміння слів, мовленнєвих зворотів.

3.               Відповідь  повинна  не  лише  збагатити   дитину   новими  знаннями,   а сприяти подальшим роздумам, спостереженням.

4.   Заохочуйте самостійну розумову діяльність дитини, відповідаючи на її запитання зустрічним: «А ти як уважаєш?»

5.                              Відповідаючи   на   запитання   дитини,     намагайтеся    залучити   її   до спостереження   за   навколишньою   дійсністю,   читання,   розгляду   ілюстративного матеріалу.

6.Даючи відповідь на запитання дитини, впливайте на її почуття, виховуйте
гуманізм, чутливість, тактовність до оточуючих.

7.  Якщо відповідь на запитання дитини передбачає повідомлення знань, що недоступні  для  її зуміння,  не   бійтеся   зауважити:   «Дещо  ти  зараз  не  можеш осягнути, але коли підростеш, більше дізнаєшся і сам зможеш дати відповідь на це запитання».

Категорія: Консультації батькам | Додав: Rosa (03.10.2013)
Переглядів: 404 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук

Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2019 Зробити безкоштовний сайт з uCoz