Категорії розділу
Консультації батькам [8]

Меню сайту

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу

Головна

Реєстрація

Вхід
Вітаю Вас Гість | RSS

Дошкільний навчальний заклад "Росинка" №43



Середа, 16.01.2019, 19:59
Головна » Статті » Консультації батькам

Правила для успішного мовленнєвого розвитку дитини 3-го року життя
  1. Створити розвивальне мовленнєве середо­вище (у садку, у групі, вдома). Емоційно насичу­вати мовленнєве спілкування з дитиною в ході ознайомлення з довкіллям та природою. Все у гру­пі має бути на рівні очей дитини. Не зловживати заборонами!
  2. Створити чітку систему роботи, спрямовану на формування активного мовлення дитини, засвоєн­ня нею граматичної будови і звукової культури, зба­гачення словника(комплексні та тематичні мовлен­нєві ігри-заняття, інтегровані заняття, міні-заняття, бесіди, дидактичні ігри та вправи, творчі ігри, інди­відуальні ігри-заняття, театралізована діяльність, самостійна діяльність, робота з книжкою, моделю­вання мовленнєвих ситуацій, активна рухова діяль­ність, спостереження, праця тощо).
  3. Проводити заняття з мовленнєвого спілкуван­ня, об'єднуючи дітей у підгрупи з більш-менш одна­ковим рівнем мовленнєвого розвитку. Робити це і доречно, починаючи з молодшої підгрупи.

4. Оскільки мовне вміння чи навичка не можуть бути сформовані за один раз, інтервал між мовлен­нєвими заняттями заповнювати індивідуальною роботою з окремими дітьми на засвоєння (закріп­лення, ускладнення) програмового матеріалу попе­реднього заняття.

5. Проводити щодня індивідуальну роботу з мовленнєвого спілкування з однією дитиною або з двома-чотирма дітьми, які мають спільну мовленнєву ваду (не менше, ніж двічі на тиждень із кожною дитиною).

  1. На мовленнєвому занятті використовувати різ­номанітні завдання, які передбачали б зміну пози дитини, можливість порухатися.
  2. Надавати пріоритет індивідуальним заняттям, на яких реалізовувати індивідуалізовану програму мовленнєвого розвитку дитини, яка або випереджає рівень або  має нижчі за вікові показники. Нормою мовленнєвого розвитку дитини є не середньостатистичні для дитини 3-го року життя показники, а ті кращі, які за оптимальних умов мож­ливі в цьому віці.
  1. Дотримуватися наскрізного розв'язання мов­леннєвих завдань у дошкільному закладі та в групах дітей раннього віку зокрема.
  2. Дорослий — зразок комунікативної активності для дитини. Від його загальної та мовленнєвої куль­тури залежить успішний мовленнєвий розвиток ма­люка, який наслідує мовлення дорослого. Стиль спіл­ кування педагога з дітьми має бути діалогічний, демократичний.

10.    Не зупинятися на досягнутих мовленнєвих уміннях дитини, постійно їх розвивати, щоб не зни­жувалася мовленнєва активність малюка.

  1. Переважна форма мовленнєвого спілкування — діалог у предметній співпраці з дорослими.
  2. Не допускати домінування процесу розуміння мовлення дитиною над процесом розвитку її актив­ного мовлення. Обидва ці процеси мають реалізо­вуватися паралельно, цілісно.
  3. Активізуючи словник дитини словами-назвами предметів, слід водночас демонструвати дії з ними, пояснювати їхні властивості.
  4. Програмовий зміст заняття добирається так, щоб складний матеріал подавався не відразу, а че­рез 3-4 хвилини після початку, оскільки активність
    дітей зростає поступово. У ході заняття не бажано допускати довгих пауз, бо увага дітей розпорошу­ється. А от, поставивши завдання, варто дати ма­люкам змогу трохи подумати.
  1. Не уподібнювати мовленнєві заняття в дошкільному закладі урокам у школі. Слід надавати їм ігрового, сюжетного характеру.
  2. Пов'язувати розвиток мовлення малюків із сферами життєдіяльності: "Природа", "Культура", "Люди", "Я Сам".
  3. Не зловживати емоційним спілкуван­ням з дитиною. Предмети називати пра­вильно, не спотворюючи назви через те, що в такому вигляді це слово дитині легше ви­ мовляти.
  4. Перш ніж задовольнити бажання ди­тини, варто спонукати її докласти мовлен­нєвих зусиль, щоб висловити своє прохан­ня дорослому.
  5. Якомога частіше звертатися до ди­тини з різноманітними посильними доручен­нями, пропозиціями, проханнями. При цьо­му варто обов'язково хвалити малюка, дякувати йому.
  6. Появу на занятті лялькових, казкових персонажів варто супроводжувати ввічливим привітанням із дітьми, а їхній відхід — прощанням. Учити дітей різних форм мовленнєвого етикету (вітання, прохання, подяка, прощання).
  1. Приділяти увагу розвиткові м'язів руки, її дрібної моторики, що активно впливає на розвиток мовлення дитини. Проводити пальчикову гімнастику. І
  2. Запитання до дитини ставити чітко й корот­ко. Уникати надто розширених і громіздких речень з незрозумілими дитині словами.
  3. Хорові відповіді дітей обов'язково поєднува­ти з індивідуальними.
  4. Вихователь не змушує, а запрошує або заохо­чує дитину до мовленнєвої діяльності, тож спілкування варто починати зі здивування, захоплення, сумніву.
  5. Усі дії дитини слід супроводжувати мовлен­ням (спочатку дорослий показує, як це робити, згодом дитина сама, наслідуючи його, починає коментувати свої дії — так активізується планувальна функція мовлення).
  6. Частіше хвалити дитину за її успіхи в мовленні (усміхнутися, погладити, подякувати, обняти, поплескати по плечу, назвати лагідним словом). Н
    колекціонувати дитячих мовленнєвих помилок з попередніх занять, а разом долати їх у співпраці. Кожну помилку малюка слід виправляти, спонукаючи його повторити правильно фразу, слово або речення. Автоматизації словника сприяє прийом кілька разового повторення дитиною слова-назви, слова
    дії, слова-ознаки. займенників, прийменників сполучників, образних висловів, звуконаслідувач них слів.
  7. Не варто демонструвати дітям свою втому байдужість, дозволяти собі недбало відповідати я їхні запитання.
  8. Частіше залучати дитину до розглядання яскравих і доступних їй картинок, іграшок. Грати з неї в дидактичні ігри. Читати більше книжок, яскраво
    цікаво оформлених. Розучувати з малятами коротенькі віршики, пісеньки, забавлянки, обігруючи, багаторазово повторюючи їх.

29. Спонукати дитину розмовляти нескладний фразами,  реченнями (з трьох-восьми слів. Подавати зразки речень, оскільки дитина недостатньо володіє граматичними формами

30. Не вживати таких слів, які  замикають" дитину дорослого ("неправильно", "сядь", "помовч", не думаєш', "не так треба було сказати" тощо). Це може викликати протест, неба-брати участь у занятті, впертість, виправдовуваня. Не можна критикувати дитину за неуспішність,  порівнювати її з іншими дітьми. Помилки дитини — це насамперед помилки вихователя.

  1. Темп мовлення визначає не вихователь, а дитина відповідно до своїх можливостей.
  2. Підчас спілкування з дитиною обличчя дорос­лого має бути в полі зору дитини, на рівні її очей.

33.    Вихователь має запобігати негативним впливам різноманітних стресорів, що негативно позначаються на мовленнєвому розвитку дитини:
шумів, криків, жорсткої регламентації життя, над­мірної опіки, одноманітності життєвих вражень, за­борони вільного спілкування. Емоційна неврівнова­женість дорослих і дітей, занадто голосна мова вихователя, надмірне скупчення дітей на малій те­риторії, недостатність ігрового розвивального об­
ладнання, бездіяльність дитини тощо — усе це може пригнічувати дитину, її мовленнєву активність.

34. Постійно спостерігати за мовленнєвим розвит­ком кожної дитини, намагатися активно спілкуватися з нею протягом усього робочого часу вихователя.

35. Об'єднувати зусилля вихователя і батьків щодо активізації мовленнєвого спілкування з дитиною.

Примітка: варто відновити в документації вихо­вателя "Щоденник спостереження за розвитком дитини" (мовленнєвим, пізнавальним, фізичним, со­ціальним тощо).

Категорія: Консультації батькам | Додав: Rosa (14.04.2014)
Переглядів: 1795 | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук

Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2019 Зробити безкоштовний сайт з uCoz